Коні та люди: дитячий кінний спорт у Сумах виживає завдяки ентузіастам, коли чиновники декларують мільйонні статки
- 8 трав.
- Читати 2 хв
У Сумах родини за власний кошт годують коней, а система влади продовжує стабільно фінансувати адміністративний апарат
У Сумах дитячий кінний спорт опинився на межі виживання. Коні, які роками були частиною тренувань, реабілітації та спортивного розвитку дітей, сьогодні залежать від допомоги небайдужих, зборів коштів та постійного пошуку ресурсів на найнеобхідніше — корм, утримання та лікування тварин.
Після початку повномасштабної війни практично зійшли нанівець послуги з прокату коней, які надавала спортивна школа і що допомагало їй триматися. Утім фінансування закладу не переглядалося, що призвело до суттєвого погіршення раціону тварин.
Коні голодують.
Про проблему повідомило видання Kordon.Media.
Коней неможливо «поставити на паузу»
Утримання коней — це щоденна потреба, яка не залежить від економічної ситуації чи стану бюджету. Тварини потребують постійного догляду, харчування, лікування та роботи персоналу.
Попри труднощі, тренування для дітей у Сумах продовжуються.
Для багатьох вихованців це не лише спорт, а й психологічна підтримка в умовах війни, можливість відновлювати емоційний стан та відчувати стабільність у час постійної тривоги.
Працівники та тренери фактично тримають систему на ентузіазмі. Частину потреб допомагають закривати батьки, волонтери та благодійники. Однак цього недостатньо для стабільної роботи кінної школи у довгостроковій перспективі.
На цьому фоні — зарплати чиновників
Сумська дитяча-юнацька кінна школа має статус навчально-тренувального комунального закладу Сумської обласної ради
Паралельно із проблемами кінного спорту в області продовжує функціонувати система адміністративного управління з багатотисячними зарплатами посадовців.
Kordon.Media опублікувало порівняльні таблиці заробітних плат чиновників обласного рівня прикордонних областей: Чернігівщини, Сумщини, Харківщини.
За даними Kordon.Media, керівники обласних структур Сумщини отримують зарплати, які разом із преміями, надбавками та іншими виплатами можуть становити десятки тисяч гривень щомісяця.
Йдеться не лише про посадові оклади. Значну частину виплат формують:
премії;
надбавки за інтенсивність праці;
доплати за вислугу років;
інші бюджетні нарахування.
У результаті фактичні доходи окремих посадовців суттєво перевищують середню заробітну плату в регіоні, яка на момент подання декларацій чиновниками становила
23 тис грн.
Питання не лише у цифрах, — а в пріоритетах і балансах
На фоні постійних зборів на корм для коней та утримання дитячих спортивних напрямків дедалі частіше виникає питання: як саме формуються бюджетні пріоритети під час війни.
Йдеться не про протиставлення спорту та роботи органів влади.
Мова — про баланс фінансування та ефективність використання ресурсів у період, коли навіть соціально важливі дитячі секції змушені виживати завдяки допомозі волонтерів та батьків.
Особливо гостро ця дискусія виглядає в умовах прикордонного регіону, який одночасно стикається з безпековими, економічними та демографічними викликами.
Коли спорт тримається на ентузіазмі
Сьогодні історія сумського кінного спорту — це приклад того, як важливі для міста напрямки можуть опинитися поза реальними бюджетними пріоритетами.
Поки діти продовжують тренування, а працівники шукають можливість утримати коней, питання ефективності розподілу фінансових ресурсів громад дедалі частіше переходить із кулуарних розмов у публічну площину.
Виникає таке емоційно-логічне запитання:
Чи можуть посадовці поділитися своїми статками із конями? Бо коні не винні.
#СумськийПолігон. Ми не шукаємо винних. Ми перевіряємо, чи витримує система навантаження реальністю.
Коментарі