Пекельний червень Сум: як область із найдовшим кордоном з агресором опинилася на периферії уваги
- 30 черв.
- Читати 5 хв
У травні — 145 ударів. У червні — вже 235. Поки інтенсивність російських атак на Сумську громаду зростає, сама область дедалі рідше стає темою загальноукраїнської дискусії. І це при тому, що саме Сумщина має найдовший державний кордон із росією та щодня першою приймає на себе удари ворога.
Червень, який змінив масштаби війни для Сум
145 ударів у травні. 235 — у червні
Червень 2026 року став одним із найважчих місяців для Сумської громади від початку війни.
Якщо у травні громада пережила 145 російських ударів, то вже у червні їхня кількість зросла до 235. Це майже на 62% більше лише за один місяць.
Така динаміка свідчить уже не про окремі епізоди війни, а про системне нарощування інтенсивності російських атак на прикордонне місто.
Саме на тлі такого зростання у соціальних мережах дедалі частіше почало звучати інше запитання:
Чому про Суми та Сумщину говорять так мало?
"Не мовчиться…"
Саме так почала свій допис у Facebook уродженка Сум Meira Elishevi, яка нині живе в Ізраїлі.
Вона пише, що щодня читає новини із Сумщини: безпілотники, керовані авіабомби, поранені діти, зруйновані будинки, евакуації.
Але найбільше її вразило інше.
"Руйнування, поранення, навіть смерть на Сумщині стали наче чимось звичним — для закордону і навіть для значної частини України."
Її допис — не про брак співчуття.
Він про інше: чому область, яка щодня живе під російськими ударами і тримає найдовший державний кордон із росією, дедалі рідше опиняється в центрі загальнонаціональної уваги.
Де найдовший кордон України з ворогом
Сумщина сьогодні — це значно більше, ніж прикордонний регіон.
Саме тут проходить майже 564 кілометри державного кордону з росією — найдовша ділянка серед усіх областей України.
Для порівняння:
Харківщина має близько 315 кілометрів державного кордону;
Чернігівщина — близько 199 кілометрів.
Саме на Сумщині проходить найдовша ділянка українсько-російського кордону, яка щодня перебуває під загрозою ударів, диверсій та атак безпілотників.
Саме тому будь-яка розмова про безпеку Сумщини — це не лише регіональна тема.
Це питання безпеки всієї України.
Пекельний червень у цифрах
За офіційними повідомленнями Сумської міської військової адміністрації лише протягом червня російські війська здійснили 235 ударів по Сумській громаді.
Серед них:
195 атак безпілотниками;
22 удари керованими авіабомбами;
17 артилерійських ударів;
1 удар із реактивної системи залпового вогню.
Найважчим став останній тиждень місяця.
За сім днів росіяни завдали 71 удару, з яких 61 — безпілотниками.
Ще місяць тому ці цифри були значно меншими.
Якщо у травні Сумська громада пережила 145 атак, то вже за кілька тижнів їхня кількість зросла майже на дві третини.
За цифрами — люди
За сухою статистикою — людські життя.
Упродовж червня російські атаки забрали життя п'яти людей.
Ще 92 мешканці громади отримали поранення.
Пошкоджено:
52 багатоквартирні будинки;
115 приватних домоволодінь;
понад 60 об'єктів цивільної, паливної та критичної інфраструктури.
Серед найбільш резонансних атак — удар шістьма керованими авіабомбами по Сумах, коли під обстріл потрапили житлові квартали, громадський транспорт та цивільна інфраструктура.
Але навіть ці цифри не здатні повністю передати те, що означає жити у місті, яке щодня прокидається під звуки повітряної тривоги і майже щодня змушене ліквідовувати наслідки нових російських ударів.
Ціна стійкості
Місто, яке не зупиняється
Попри постійні удари Суми продовжують жити й працювати.
Після кожної атаки на місцях працюють рятувальники, комунальні служби, медики, волонтери та енергетики. Вони відновлюють електро- та водопостачання, розбирають завали, допомагають людям повернутися до нормального життя.
Водночас війна має і свою фінансову ціну. За даними міської влади, середня вартість ліквідації наслідків одного масованого ворожого удару для бюджету громади становить близько 20 мільйонів гривень. Це кошти, які місто змушене спрямовувати на відновлення зруйнованого.
Паралельно місцева військова влада регулярно звітує про заходи з посилення оборони. У повідомленнях ідеться про будівництво нових фортифікацій, облаштування антидронових коридорів та інженерних загороджень.
Лише протягом останнього тижня червня із міського бюджету додатково спрямували 27,7 мільйона гривень на підтримку сектору безпеки та оборони. Загалом від початку року на ці потреби виділено майже 200 мільйонів гривень.
200 мільйонів на оборону: чи відповідають бюджетні пріоритети масштабам викликів?
Водночас бюджетні цифри дають підстави для ширшої дискусії про пріоритети фінансування.
За бюджету Сумської громади майже у 5 мільярдів гривень від початку року на потреби сектору безпеки та оборони спрямували майже 200 мільйонів гривень.
Для порівняння, на півроку утримання апарату Сумської міської ради та Сумської міської військової адміністрації передбачено близько 250 мільйонів гривень, а загальні видатки на функціонування органів влади перевищують 550 мільйонів гривень на рік.
Ці цифри самі по собі не свідчать про неефективність чи неправильний розподіл коштів. Органи місцевого самоврявання та військова адміністрація повинні працювати навіть в умовах війни.
Однак для міста, яке щодня перебуває під російськими ударами і тримає найдовшу ділянку державного кордону з країною-агресором, таке співвідношення видатків неминуче порушує питання: чи відповідають бюджетні пріоритети реальним викликам безпеки?
Ізраїльський досвід: не лише повідомляти про удари, а й пояснювати рішення
Допис Meira Elishevi порушує питання, яке виходить далеко за межі порівняння України та Ізраїлю.
Вона звертає увагу не стільки на рівень захисту, скільки на принцип комунікації.
За її словами, в Ізраїлі після повідомлення про можливу атаку суспільство майже одразу отримує відповіді на ключові запитання: які сили залучені, які рішення вже ухвалені, як працюють армія, служби тилу, поліція, муніципалітети та яких дій очікують від населення.
Навіть коли йдеться лише про потенційну загрозу, людям пояснюють алгоритм реагування. Це не робить систему бездоганною і не гарантує абсолютної безпеки, але створює розуміння того, що ситуацією системно управляють.
На думку авторки, в українських реаліях інформаційна картина часто виглядає інакше: повідомлення про удар, кількість загиблих і поранених, ліквідація наслідків.
Саме тут виникає головне питання.
Чи достатньо для прифронтового міста лише інформувати про те, що вже сталося? Чи суспільство має бачити й іншу частину роботи — як саме змінюється система захисту після кожної атаки?
Для більшості мешканців, які не залучені до роботи військових, сил безпеки чи цивільного захисту, значна частина цієї роботи залишається непомітною. Саме тому в частини людей складається враження, що публічна комунікація влади переважно зосереджена на констатації наслідків ударів, тоді як рішення, спрямовані на запобігання новим атакам або мінімізацію їхніх наслідків, залишаються поза публічним інформаційним полем.
Чому про Суми говорять так мало?
Саме це питання дедалі частіше звучить не лише серед жителів області.
Його можна побачити у соціальних мережах, у дописах волонтерів, військових і людей, які мають рідних на прикордонні.
Не йдеться про змагання трагедій чи про те, що одна область важливіша за іншу.
Йдеться про інше.
Сумщина сьогодні виконує одну з ключових функцій у цій війні. Саме тут проходить найдовший державний кордон України з Росією. Саме прикордонні громади області щодня приймають на себе удари, забезпечуючи безпеку значної частини країни.
І якщо ця реальність поступово відходить на периферію загальноукраїнської уваги, суспільство ризикує втратити відчуття справжнього масштабу того, що відбувається на північному сході України.
Поки триває війна
235 російських ударів за один місяць — це не просто статистика.
Це щоденне життя прикордонної громади, яка продовжує працювати, лікувати поранених, відновлювати зруйновані будинки, підтримувати економіку та водночас тримати найдовший державний кордон України з росією.
Питання Сум сьогодні — це не лише питання кількості обстрілів чи зруйнованих будинків.
Це питання того, чи здатна країна зберігати увагу до регіону, який щодня живе в умовах війни.
Бо поки Сумщина тримає найдовший державний кордон із росією, її безпека не може залишатися лише регіональною темою.
Це питання безпеки всієї України.
Редакційна аналітика «Сумського полігону»
#СумськийПолігон. Ми не шукаємо винних. Ми перевіряємо, чи витримує система навантаження реальністю.
Коментарі