Бої без правил у Сумах: як відсутність публічних правил зіштовхує між собою медіа у боротьбі за бюджетні кошти
У Сумах, де кожне робоче місце — ще одна причина залишатися, непрозорість бюджетних рішень коштує дорожче за сам тендер. Вона створює підозри там, де мала б бути чесна конкуренція.
У Сумах медіа вже публічно з’ясовують стосунки у боротьбі за бюджетний ресурс. Після чергової закупівлі виконкомом Сумської міськради послуг із розміщення владного контенту «Данкор онлайн» взявся рахувати аудиторії сайтів, які міська влада обрала для «інформування громади». У відповідь Михайло Курочкін, пов’язаний «Данкор онлайн» із частиною згаданих ресурсів, звинуватив видання у заздрості, непрофесійності та навів власні цифри охоплення і заговорив про можливий суд.
Сварка вийшла в публічний простір.
Але ця історія значно більша за стосунки між двома медійними сторонами.
Бо місяць тому, коли «Сумський полігон» досліджував, як у Сумах за бюджетні гроші працює система поширення владного контенту, ми поставили питання, яке сьогодні фактично стало предметом цієї суперечки:
за якими маркерами міська влада обирає інформаційні майданчики і як рахує їхнє реальне охоплення?
Міська влада тоді пояснювала необхідність розміщення матеріалів на 11 сайтах бажанням отримати «максимально можливе охоплення аудиторії через різні інформаційні ресурси».
Але «максимально можливе охоплення» — це мета.
Де правила, за якими визначають тих, хто має цю мету забезпечувати?
Покажіть критерії
16 серпня «Сумський полігон» опублікував матеріал «Вся правда тут», у якому розібрав систему поширення контенту Сумської міськради.
Механізм виявився доволі простим. Міська влада сама готує інформаційний матеріал. Сама визначає майданчики, на яких він має з’явитися. А приватна агенція отримує готовий контент, забезпечує його розміщення на визначених владою ресурсах та звітує про виконану роботу.
Саме тоді ми вирішили подивитися не лише на виконавця договорів розміщення, а й на 11 майданчиків, через які місто збиралося отримувати те саме «максимально можливе охоплення» аудиторії. І побачили, що частина ресурсів перетинається за власниками, юридичними структурами тощо. Ми про це написали та запитали:
як місто рахувало реальну аудиторію цих майданчиків і наскільки вона перетинається?
Минув місяць.
І тепер ці аудиторії почали рахувати вже самі медіа.
Як суперечка вийшла назовні
«Данкор онлайн» порахував
У вересні «Данкор» опублікував власний розбір бюджетного «інформування громади».
Значна частина самої конструкції вже знайома нашим читачам: закупівлі виконкому, ТОВ «Суми Медіа», перелік інформаційних майданчиків та зв’язки між частиною ресурсів.
Але «Данкор» додав до цієї історії те, чого не було в нашому серпневому матеріалі, — спробував виміряти аудиторію обраних сайтів через SimilarWeb.
За наведеними виданням даними, для частини ресурсів показники були дуже низькими, а для одного SimilarWeb узагалі не показував статистики.
На цій підставі «Данкор» поставив під сумнів доцільність вибору частини майданчиків.
Далі автор матеріалу переходить до значно жорсткіших припущень — про можливі «договорняки», «розпил» і навіть «відкати».
Але тут важливо провести межу.
Це оцінки й припущення автора «Данкора», а не встановлені факти.
Документальних доказів таких домовленостей у самому матеріалі не наведено.
Натомість питання про аудиторію нікуди не зникає.
І відповідь на нього не забарилася.
Курочкін відповів
Михайло Курочкін публічно відреагував на матеріал «Данкора».
Він заперечив частину викладеної інформації щодо структури пов’язаних із ним ресурсів і поставив під сумнів коректність оцінювання їхньої аудиторії лише через SimilarWeb.
Зокрема, Курочкін стверджує, що сайт отримує значний трафік через Ukr.net, а також має власну аудиторію в соціальних мережах.
Він навів свої цифри переходів, звинуватив опонентів у непрофесійності та згадав про можливість судового спору.
Його цифри — так само позиція сторони, доки вони не перевірені незалежно.
Але для нас у цій відповіді найцікавіше навіть не те, хто точніше порахував відвідувачів.
Цікаве інше.
«Данкор» рахує SimilarWeb. Курочкін — Ukr.net і соціальні мережі.
А якою метрикою користується Виконавчий комітет Сумської міської ради?
Хто відповідальний за ці публічні бої?
Міська влада пояснює вибір 11 майданчиків бажанням отримати «максимально можливе охоплення». Але як воно вимірюється — публічно не пояснено.
Яку аудиторію повинен мати сайт? Скільки в ній має бути саме сумчан, оскільки це бюджет громади? Чи рахуються переходи з агрегаторів і соцмереж? Як враховується перетин аудиторій різних ресурсів?
У відкритих документах ми не знайшли публічної системи критеріїв, за якою медіа та громада могли б перевірити логіку відбору.
І сьогодні бачимо наслідок такої невизначеності. Замість дискусії про єдині критерії відбору — місцеві медіа вже рахують аудиторії одне одного, сперечаються про їхню достовірність, згадують старі конфлікти й говорять про суди
А якою метрикою користується той, хто замовляє послугу та оголошує конкурс — виконком Сумської міськради?
Бо саме тут відповідальність влади стає очевидною.
Усім потрібно вижити
Виконком Сумської міськради відбирає майданчики, на які спрямовується бюджетний ресурс. У відкритих документах ми не знайшли публічної системи критеріїв, за якою медіа та громада могли б перевірити логіку цього відбору. Тож логічно, що медіа почали ставити запитання.
Чому вони, а не ми? Чому цей сайт потрапив до переліку, а інший — ні? Чия аудиторія більша? Хто її правильно порахував?
Так професійна конкуренція перетворюється на взаємну підозру.
І особливо гостро це відчувається в Сумах — місті, де люди, бізнес і редакції під час війни намагаються втримати роботу. Тут бюджетне замовлення — не абстрактний рядок у Prozorro. Це реальний ресурс, за який медіа природно конкурують.
Саме тому, що ресурсу менше, правила доступу до нього мають бути прозорішими.
Міська влада не зобов’язана зробити всіх учасників ринку задоволеними. Але якщо вона витрачає публічні гроші і сама визначає майданчики, її рішення мають бути зрозумілими й публічними.
Ми запитували про це місяць тому і запитуємо знову:
за якими вимірюваними критеріями виконком визначає, на яких медіамайданчиках варто витрачати бюджетні гроші?
Бо в місті, де кожне робоче місце — ще одна причина залишатися, непрозорість бюджетних рішень коштує дорожче за сам тендер.
Вона створює підозри там, де мала б бути чесна конкуренція.
Для цього не потрібно мирити медіа.
Оголосіть правила.
Коли система не витримує навантаження й це стає небезпечним
Коментарі