Від «Рути» до Mercedes: куди поїхало сумське маршрутне лобі
Оновлено: 22 вер.
Маршрутка у Сумах більше не козир: куди перемістився політичний інтерес.
У Сумах не поспішають із новим тарифом для маршруток. Але схоже, що й маршрутне лобі не дуже цим переймається, бо вже дивиться на більш перспективний ресурс.
У Сумах по-тихому сперечаються про ціну проїзду
Приватні перевізники хочуть 20 гривень замість нинішніх 15. Аргументи знайомі: пальне, запчастини, зарплати, війна. Але цього разу влада не поспішає погоджуватися.
Начальник МВА Сергій Кривошеєнко каже: спочатку — економічні розрахунки, аудит і обговорення з громадою. На перший погляд — звичайна суперечка про п'ять гривень.
Насправді за нею видно значно більшу зміну.
Майже два десятиліття приватна маршрутка була в Сумах не просто транспортом. Вона була бізнесом, політичним ресурсом і важелем впливу. Тепер, схоже, що ні.
Коли маршрутка була аргументом
Суми 2000-х часом можна було жартома порівняти з Нью-Йорком.
Тільки замість жовтих таксі містом снували жовті маршрутки.
Разом із ними виріс цілий бізнес. А поруч із бізнесом — політичне середовище.
Олександр Лисенко починав із транспортного бізнесу, потім прийшов у «Батьківщину», міськраду і зрештою став міським головою.
Брати Ігор та Юрій Перепеки рухалися іншою політичною траєкторією — через Партію регіонів, Опозиційний блок, пізніше ОПЗЖ.
Але поруч із політикою роками залишався транспорт: перевізники, асоціації, маршрути, профільні комісії, тарифи та вплив.
Причина проста. Якщо власник магазину зачинить двері, більшість міста цього майже не помітить. Якщо перевізник не випустить автобуси, його проблема о сьомій ранку стає проблемою тисяч сумчан.
Саме тому тариф у Сумах ніколи не був лише бухгалтерією. Він був важелем.
У 2008 році Ігор Перепека публічно попереджав: якщо питання тарифу затягуватиметься, перевізники можуть не вийти на маршрути.
Приватний автобус був не тільки засобом пересування. Він був аргументом.
Так транспортний бізнес отримував не лише маршрути містом, а й представництво в міській політиці.
Звідси й знайоме сумське визначення — «маршруточне лобі».
Війна змінила баланс
У 2026 році приватні перевізники знову приходять до влади за тарифом.
Але місто вже інше.
Міжнародна допомога суттєво посилила комунальну альтернативу приватним маршруткам. Суми отримали 35 нових автобусів за підтримки KOICA та UNOPS, ще 10 — від Чехії та Польщі. У червні 2026 року СМВА повідомляла, що вже 70% автобусного парку «Електроавтотрансу» становлять нові машини.
Одночасно громада дотує комунальний транспорт власними коштами.
У 2025 році «Електроавтотранс» отримав із міського бюджету 181,5 млн гривень, із них 102,7 млн — компенсація різниці в тарифах. У бюджеті на 2026 рік лише на компенсацію передбачено 158 млн гривень.
Це великі гроші.
Але вони купують місту не тільки перевезення.
Вони купують альтернативу.
Коли приватний перевізник не хоче або не може обслуговувати маршрут, у міста дедалі частіше є можливість закрити потребу комунальним транспортом.
І стара формула почала ламатися.
Колись відсутність приватної маршрутки була передусім проблемою міської влади.
Тепер у міської влади з'являється свій автобус.
Саме тут змінюється баланс.
А разом із ним — політична цінність самого транспортного аргументу.
Час політичних змін
І тут транспортна історія Сум робить цікавий політичний поворот. Ми побачили це, коли готували матеріал «Це вам. А це нам. Як поділили Суми».
Нас здивувала відмова представників ОПЗЖ контролювати міські перевезення через свого профільного заступника, і ми пообіцяли вам спробувати розібратися.
У новому розподілі обов'язків керівництва міста транспортний напрям опинився у сфері відповідальності першого заступника міського голови Леоніда Ніколаєнка, якого на цю посаду висунула сумська «Батьківщина».
Тобто напрям, який роками асоціювався у місцевій політиці з ОПЗЖ, приватними перевізниками та, зокрема, прізвищем Перепек, перейшов до політичного портфеля іншої партії. А поруч із політичним середовищем колишньої ОПЗЖ у портфелі висунутого ними заступника Романа Чеснокова ми бачимо новий напрям. Міжнародну співпрацю.
Під час повномасштабної війни це далеко не протокольна функція.
Для прифронтового міста міжнародні зв'язки сьогодні означають гуманітарну допомогу, генератори, техніку, обладнання, партнерські проєкти та навіть транспорт.
Управління інвестицій, міжнародної співпраці, гуманітарної допомоги та охорони довкілля очолює Анастасія Ткачова — депутатка Сумської обласної ради, обрана від ОПЗЖ. ОПОРА називає її донькою Ігоря Перепеки.
І тут важлива вже не лише політична асоціація, а історія появи самої цієї структури.
Наші співрозмовники впевнені, що управління створювали саме під Ткачову, та
пов'язують це з політичними домовленостями 2025 року та голосуваннями депутатів, обраних від ОПЗЖ, за новий склад виконавчого комітету Сумської міськради.
Але тут варто розділити два факти.
Одне — створення структури під конкретну людину.
Інше — припущення, що транспортний напрям хтось буквально обміняв на міжнародний у межах політичної домовленості.
Документів, які доводили б саме такий обмін, у нас немає.
Проте сама зміна політичної конфігурації від цього не стає менш показовою.
Бо змінюються не просто прізвища.
Змінюється цінність напрямів.
Транспорт, який десятиліттями давав політичний ресурс, поступово втрачає свою вагу.
А міжнародна співпраця, навпаки, набирає.
Ресурс, який створювали інші
Є ще одна важлива деталь. З публічних джерел видно, що міжнародний напрям Сум створювали й розвивали не Перепеки, тим більш — не ОПЗЖ.
До пошуку партнерів, донорів і проєктів у різні періоди були залучені Світлана Липова, Оксана Кубрак, Артем Кузнєцов та інші особи — ще тоді, коли міжнародна співпраця не виглядала одним із найцінніших міських портфелів.
Навесні 2024 року Сумська міськрада оголосила про активізацію пошуку закордонних донорів.
Восени 2024 року тоді ще перший заступник в.о. міського голови Артем Кузнецов напряму спілкувався з представниками країн G7.
Паралельно налагоджувалися контакти з французьким Орлеаном, відновлювалися зв'язки з американськими партнерами, до міста приходили міжнародні гуманітарні організації, зокрема Global Empowerment Mission.
Тобто міжнародна співпраця почала перетворюватися на реальний ресурс міста ще до нинішньої політичної конфігурації цього напряму.
Спочатку були контакти. Потім — партнери. Потім — допомога.
І поступово за словами «міжнародна співпраця» з'явилися дуже матеріальні речі:
генератори, обладнання, гуманітарна допомога, техніка.
І автобуси. А також репутація громади як доброчесного партнера.
Те, що колись могло виглядати другорядною дипломатичною функцією, під час війни набуло зовсім іншої ціни, яку відразу зрозуміли досвідчені політики.
Політичний шпагат
У відеоархівах пленарних засідань Сумської міської ради залишилися кадри, на яких під час виконання «Оди до радості» — гімну Європейського Союзу — депутати ОПЗЖ залишаються сидіти, тоді як інші депутати в залі встають.
Ці кадри є у вільному доступі.
Минає чотири роки війни.
І ось уже Ігор Перепека — представник того самого політичного середовища — публічно пояснює громаді, навіщо Сумам потрібні міжнародні контакти та закордонні відрядження посадовців, серед яких його донька.
У березні 2026 року він захищав цей напрям, аргументуючи його користь допомогою, обладнанням і транспортом, які місто отримує від міжнародних партнерів.
Для політика, чиє прізвище десятиліттями звучало в Сумах поруч із приватними перевезеннями та політичними силами від Партії регіонів до ОПЗЖ, це вже зовсім інша публічна тема.
Можна по-різному сприймати таку політичну адаптацію.
Але в нашій транспортній історії цікавіше інше.
Серед результатів міжнародної співпраці є автобуси.
І тут коло замикається.
Комунальний автобус стає аргументом
Міжнародна допомога допомагає Сумам посилювати власний транспорт.
Сильніший комунальний транспорт означає меншу залежність від приватного.
Новий ресурс послаблює старий. І аргументи тепер має громада.
Саме тому зміна політичних портфелів виглядає цікавіше за звичайну чиновницьку перестановку.
Транспортний аргумент, навколо якого десятиліттями формувався політичний вплив, переходить на другий план.
А міжнародна співпраця — напрям, через який у місто тепер надходять ресурси, техніка і транспорт, — потрапляє в орбіту політичного середовища, яке раніше асоціювалося передусім із приватними перевезеннями.
Цей change дійсно виглядає дивно і майже як зміна політичних пріоритетів на користь родинних.
Чи домовився хтось буквально поміняти одне на інше? Ми цього не знаємо.
Але є інша зміна, для якої таємної угоди не потрібно.
Змінився сам ресурс, який може зберегти політичну вагу. І це очевидно.
Тому що двадцять років тому приватний перевізник мав можливість сказати місту:
без наших автобусів ви не поїдете.
Сьогодні місто вже може відповісти: поїдемо.
Це не означає, що приватні перевізники більше не потрібні.
Їхні економічні проблеми реальні. А договори чинні. Тариф у 20 гривень може мати економічне обґрунтування — саме його влада й хоче подивитися перед ухваленням рішення. Тому це ще не кінець жовтих «Рут».
Швидше, це кінець часу, коли маршрутка була безальтернативною — а отже, мала ціну не тільки в гривнях, а ще й політичну, та була символом впливу певних політиків. Тепер вони формують інший кейс, політичний маршрут якого може починатися далеко за межами Сум — там, звідки до прифронтового міста приїжджають європейські автобуси.
Іноді — з трипроменевою зіркою Mercedes на капоті.
Коли система не витримує навантаження й це стає небезпечним
Коментарі