Оборонні закупівлі: чи впливатимуть місцеві політичні еліти на розподіл воєнних коштів у Сумах
- 5 черв.
- Читати 4 хв
Раніше місцева підтримка військових переважно відбувалася через субвенції. Тепер громади можуть самостійно закуповувати продукцію оборонного призначення. Нові повноваження відкривають більше можливостей для швидкої допомоги армії, але водночас ставлять питання контролю за використанням бюджетних коштів
Майже чотири роки великої війни Україна будувала систему, у якій ключові оборонні рішення та закупівлі були максимально сконцентровані на рівні держави.
Такий підхід пояснювали необхідністю централізованого контролю, єдиних правил та прозорого використання ресурсів у воєнний час.
Що змінилося?
Нові правила для місцевих бюджетів
Президент Володимир Зеленський підписав закон №9559-д, який офіційно дозволяє органам місцевого самоврядування напряму спрямовувати кошти місцевих бюджетів на підтримку Сил оборони України.
Відтепер громади отримують можливість не лише передавати субвенції, а й легально закуповувати необхідне обладнання для військових.
Документ очікував на підпис глави держави 702 дні.
Верховна Рада України ухвалила цей закон у другому читанні та в цілому 18 червня 2024 року.
Можливостей більше. Як з відповідальністю?
Йдеться про важливий зсув у логіці Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Якщо коротко: громадам фактично відкрили законний шлях напряму купувати продукцію оборонного призначення та передавати її Силам оборони, а не лише спрямовувати кошти субвенцій.
Що дозволено купувати: матеріально-технічне забезпечення, дрони, транспорт, обладнання для облаштування інженерних та фортифікаційних споруд.
Що залишається забороненим: органи місцевого самоврядування, як і раніше, не можуть самостійно закуповувати зброю та боєприпаси.
Розширення повноважень: новий закон усуває суперечності в бюджетному законодавстві, які раніше створювали ризики для місцевої влади при фінансуванні оборонних потреб.
Водночас відкритим залишається ключове питання: хто та у який спосіб контролюватиме ці видатки на місцях?
Адже мова відтепер йде про закупівлі, рішення щодо яких ухвалюватимуть безпосередньо у громадах.
У Сумах ці повноваження покладені на Сумську міську військову адміністрацію, начальник якої одноосібно розпоряджається бюджетом відповідно за Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Пошук ресурсів: від зони ризику до легалізації дій
Коли допомога військовим була зоною ризику
Парадокс ситуації в тому, що багато громад із перших днів повномасштабної війни намагалися допомагати військовим швидше, ніж дозволяла бюрократична система.
Але нечіткість законодавства створювала ризики.
Виникала ситуація, коли місцева влада мала очевидний суспільний запит — підтримувати армію тут і зараз, але юридична межа між допомогою обороні та перевищенням повноважень залишалася небезпечно розмитою.
Те, що в одному кабінеті могло сприйматися як необхідна допомога фронту, в іншому — ставало предметом кримінального розслідування.
Суми отримали подібний досвід ще у 2022 році.
Нові правила не означають відсутність відповідальності
Закон №9559-д захищає посадовців тим, що легалізує фінансування закупівель для потреб Сил оборони з місцевих бюджетів та прибирає ризик звинувачень у «нецільовому використанні коштів» лише через сам факт такої підтримки.
Але це не є індульгенцією.
Відповідальність за прозорість закупівель, обґрунтованість цін, якість придбаного обладнання та його фактичну передачу військовим залишається.
Нові можливості одночасно означають і новий рівень відповідальності.
Чому тільки зараз
Головне питання залишається відкритим: чому механізм, який дозволяв громадам швидше допомагати обороні, майже два роки лежав без фінального запуску — і був активований лише зараз?
Адже новий підхід фактично змінює роль місцевого самоврядування у війні.
Громади отримують можливість активніше фінансувати оборонні потреби: закуповувати обладнання, підтримувати підрозділи та оперативніше реагувати на запити військових.
Для прикордонних територій це особливо відчутно.
Суми, Харківщина та Чернігівщина живуть у реальності, де швидкість реакції вимірюється не місяцями державних процедур, а хвилинами після сигналу тривоги.
Є певні припущення, що рішення, які буквально увірвалися у систему оборони: формування приватних ППО та легалізація воєнних закупівель органами місцевого самоврядування, — є пошуком державою альтернативних ресурсів. З одного боку — ресурсів бізнесу, використання яких не так суворо контролюється антикорупційними органами. З іншого, — ресурсів громад, які контролюються місцевими політичними елітами.
Новий ресурс впливу
Як оборонні закупівлі можуть змінити місцеву політику
До цього часу значна частина оборонних закупівель була сконцентрована на державному рівні. Місцеві громади переважно виступали фінансовими донорами: передавали кошти через субвенції, але напряму не впливали на весь шлях — від визначення потреби до закупівлі конкретного обладнання.
Тепер ситуація змінюється.
Разом із правом купувати продукцію оборонного призначення на місця приходить не лише більше відповідальності, а й новий управлінський ресурс.
Адже закупівлі — це не просто технічна процедура.
Це рішення про те, які потреби вважати пріоритетними, які підрозділи отримають підтримку першими, які товари будуть закуплені, хто стане постачальником і хто відповідатиме за кінцевий результат.
У мирний час великі бюджетні програми традиційно були сферою підвищеної уваги через ризики політичного впливу, лобізму та боротьби за контроль над фінансовими потоками.
Тепер частина таких процесів переходить у значно чутливішу сферу — оборону. Чи стримують політичні еліти свої амбіції заради громад — це питання буде головним викликом нових змін до ключового закону місцевого самоврядування.
Сумський фактор: гроші громади в умовах військової адміністрації
Для Сум це питання має окремий вимір.
У міському бюджеті значний обсяг коштів спрямовується на напрямки безпеки та оборони. Ця інформація закрита для публічного доступу. Але цифри, що фігурують у бюджетних програмах, періодично озвучуються керівництвом Сумської міської військової адміністрації. Щонайменше йдеться про півмільярда гривень.
Управління цими процесами сьогодні відбувається не в класичній системі місцевого самоврядування. Фінансовий ресурс залишається ресурсом громади, але всі ключові бюджетні рішення ухвалюється у вертикалі воєнного управління військових адміністрації.
Саме тут виникає головний виклик: як зробити так, щоб швидкість, необхідна для допомоги фронту, поєднувалася з контролем. Як говорити про це з громадою, якщо прозорість іноді небезпечна. Особливо в умовах, коли оборонні закупівлі стають одним із найбільших напрямків використання бюджетних коштів.
Фактично вони стануть тестом доброчесності місцевої системи управління.
Бо питання вже не лише в тому, чи знайде громада гроші для армії.
Головне питання — хто та як контролюватиме шлях цих грошей від бюджету до фронту.
#СумськийПолігон. Ми не шукаємо винних. Ми перевіряємо, чи витримує система навантаження реальністю.
Коментарі