Реставрацію Альтанки в Сумах фінансує м'ясний магнат із Харкова
Оновлено: 2 жовт.
Благодійний фонд власника великого м'ясопереробного холдингу SMK Group Дениса Парамонова підтвердив початок ремонтно-реставраційних робіт сумської Альтанки на прохання місцевих депутатів.
У центрі Сум огородили Альтанку. Один із головних символів міста готують до реставрації.
Огорожа виглядає так, ніби за нею збираються реставрувати не пам’ятку в самому центрі міста, а сарай десь на околиці.
Можна було б просто посміятися з паркану. Якби за кілька кілометрів звідси не стояли просто неба дві роботи французького скульптора Аристида Круазі.
З білого мармуру. Пам’ятки національного значення, безцінні та неповторні.
На кладовищі, по якому вже прилітали російські КАБи.
Для їхнього захисту є проєкт. Є погодження. Є кошторис.
Немає захисту.
Тому «Сумський полігон» вирішив подивитися, як у прифронтових Сумах бережуть культурну спадщину — і чому одні символи міста опиняються за таким парканом, а інші залишаються незахищеними під російськими бомбами.
Сумська Альтанка
У Сумах під КАБами взялися за Альтанку — один із головних символів міста. Влада оголосила про початок першого етапу реставрації та говорить про те, що фахівці поки працюють із фундаментом, цоколем і технічним підпіллям історичної споруди.
Ми подивилися на паркан, яким огородили візитівку Сум. Стало сумно. Зібраний явно з того, що було, грубий, неохайний. За ним Альтанка виглядає особливо ніжною і незахищеною. Наче чекає на вирок. І ми подумали: кому ж довірили символ міста?
Хто дає гроші, хто розробив проєкт і хто безпосередньо працюватиме з пам’яткою?
Пішли розбиратися.
Ось що знайшли.
Трохи з історії спроб реставрації
Реставрація Альтанки — це не пофарбувати лавку і не перекласти плитку. І навіть не зробити водовідведення від фундаменту споруди.
Це кропітка робота з пам’яткою архітектури, де головне — не зробити нове, а не зіпсувати старе.
І до великої реставрації Альтанки у Сумах підходили вже не раз.
Ще у 2018 році для неї розробили проєкт.
У 2021 році місто оголосило тендер із очікуваною вартістю 5,86 млн гривень. Участь взяли дві компанії. Перемогло ПП «Рембудсервіс «Комфорт-П», яке мало ліцензію на виконання реставраційних робіт.
Договір уклали. Але реставрацію не почали.
Почалася велика війна.
І, можливо, тоді це було найрозумніше рішення.
Ми навмисно знайшли перелік документів, які це підприємство подавало для участі у тендері, аби порівняти їх із тим, що сподівалися знайти у публічному просторі щодо реставрації, яка розпочалася на наших очах.
Від цукрового короля — до м’ясного магната. Кому довірили Альтанку
Хто платить
Повідомляється, що ремонтно-реставраційні роботи на Сумській Альтанці проводяться без залучення коштів міського бюджету. Фінансує роботи Благодійний фонд Дениса Парамонова.
З відкритих даних відомо, що Денис Парамонов є засновником великого харчового холдингу SMK Group, до якого входять Салтівський, Богодухівський та Київський м’ясокомбінати, а також мережа магазинів «Рулька».
Його бізнес більше пов’язаний із Харківщиною та Київщиною, однак фонд працює і в Сумах — зокрема підтримує дитячо-юнацькі боксерські клуби мережі SMK-SPORT.
За даними фонду, депутати Сумської міськради звернулися до організації з проханням допомогти захистити Альтанку від руйнування. Фонд відгукнувся.
Цікаво, що фонд Парамонова дедалі помітніше входить у муніципальні культурні та інфраструктурні історії. Наприклад, буквально 26 вересня 2026 року в Білій Церкві відкрили «Фонтан Сковороди», ініціатором якого міськрада прямо називає Парамонова. Тож Суми з Альтанкою — не єдиний випадок, коли його фонд заходить у символічний міський простір. Денис Парамонов має власну авторську сторінку в харківському медіа «Думка». На цьому ж медійному майданчику серед авторів/контрибуторів присутня ГО «Захист Держави».
Для нас це виявилося цікавим перетином з огляду на те, хто із сумських депутатів став обличчям реконструкції Альтанки в Сумах.
Хто гарантує законність
В.о. міського голови Артем Кобзар на фоні паркану запевнив громаду, що всі документи є, проєкт погоджено в установленому порядку, а необхідний дозвіл на проведення робіт отримано.
Але у відкритому доступі ми поки не знайшли ані цих документів, ані самого проєкту реставрації, ані його кошторису.
Чому?
Невже проєкт реставрації одного із символів міста може бути комерційною таємницею?
Так само ми не знайшли у публічному просторі тексту звернення депутатів Сумської міської ради до бізнесмена та мецената Дениса Парамонова.
Але разом з Артемом Кобзарем на відео ми побачили позафракційного депутата Сумської міськради Дмитра Хандуріна. Одночасно він є головою ГО «Захист Держави» на Сумщині.
Яку саме роль Дмитро Хандурін відіграє в історії з реставрацією Альтанки?
Так, ми все ж таки знайшли відповідь на це питання на сторінці депутата Дмитра Хандуріна.
29 червня 2026 року пан Хандурін направив депутатський запит щодо технічного стану Альтанки начальнику СМВА Сергію Кривошеєнку та в.о. міського голови Артему Кобзарю.
Серед іншого депутат запропонував розглянути фінансування робіт із бюджету громади та «визначити можливості залучення сторонніх донорів».
У відповіді міської влади вже йдеться про «пошук потенційних донорів».
А наступною відомою нам точкою в цій документальній історії стає Благодійний фонд Дениса Парамонова.
І от саме між цими двома точками нам поки бракує документів. Причому всіх. Від проєктних — до дозвільних у періоді від 21.07.2026 до дати встановлення огорожі. Ми це зафіксували.
Хто знайшов саме цього донора? Хто звернувся до фонду? Від чийого імені? Хто домовлявся про фінансування? І де те звернення депутатів Сумської міської ради, про яке повідомляли публічно?
Є й інше питання.
З депутатської переписки тепер відомо, що для Альтанки вже існувала науково-проєктна документація, розроблена ТОВ «Сумський інститут архітектурного проектування» перед тендером 2021 року. Її розглянула Координаційна рада з питань охорони культурної спадщини при Управлінні культури Сумської ОДА та рекомендувала для подальшої реалізації. Реставраційні роботи планували на 2022 рік.
Потім була велика війна.
Альтанку знову обстежували у 2025-му і ще раз — у червні 2026 року. Місто саме повідомляло про необхідність актуалізації документації.
Тож тепер питання звучить точніше:
За яким проєктом Альтанку реставрують сьогодні?
За старим? За актуалізованим? Чи розробили новий?
Хто його розробив? Хто погодив? Де кошторис? Хто виконує роботи? Хто обирав виконавця? І де дозвіл, про який публічно говорить Артем Кобзар?
Ми почали телефонувати депутатам.
І дзвінки додали більше запитань, ніж відповідей.
Частина тих, хто відповів нам, навіть не знала, що на Альтанці вже розпочалися роботи.
І поки ми вивчали нового партнера міста, шукали документи та гарантії — у голові крутилася фраза:
«Від сумського цукрового короля — до харківського м’ясного магната».
Що б це означало?
Чи час чіпати Альтанку?
Між тим Альтанка — за парканом. Суми — під КАБами та дронами.
А під дописами Артема Кобзаря про початок робіт містяни ставлять значно простіше питання: чи час чіпати Альтанку от просто зараз?
І це питання зрозуміле.
У прифронтовому місті щодня збільшується кількість пошкоджених будинків, квартир без вікон, понівечених дахів.
На цьому тлі навіть безкоштовна для міського бюджету реставрація викликає питання.
У коментарях люди називають речі своїми іменами. Здебільшого не добираючи слів. А ми не вибирали коментарів. Просто взяли перші зверху.
Замість висновку — запитання
Ми не знаємо, якою буде Альтанка після завершення робіт.
Саме тому зараз важливі не запевнення, що «всі документи є», а самі документи.
Де актуальний проєкт реставрації? Хто його автор?
Де його кошторис? Хто розробив проєкт і хто його погодив?
Які саме дозволи отримані і ким вони видані?
Хто безпосередньо виконує роботи? Назвіть громаді підрядника.
Який досвід цей виконавець має у реставрації пам’яток?
Хто і як його обирав?
Хто здійснює технічний та авторський нагляд?
Де звернення депутатів Сумської міської ради до Благодійного фонду Дениса Парамонова, про яке публічно повідомляють? Хто його підписав?
І хто зрештою відповідає за те, що станеться з Альтанкою?
Ну і паркан.
Можливо, поки чиновники та меценати дадуть громаді відповіді на всі ці питання, його хоча б замінять.
Бо зараз за конструкцією, зібраною ніби з того, що знайшлося під рукою, стоїть один із головних символів Сум.
Ніжний. Дерев’яний. Беззахисний. І такий рідний. Під КАБами.
А наша розмова про те, що у прифронтових Сумах сьогодні варто відновлювати, що реставрувати, що захищати, а що, можливо, консервувати до кращих часів, — тільки починається.
Про це ми поговоримо у наступних текстах.
Коли система не витримує навантаження й це стає небезпечним
Коментарі