Коли атакують не проблему, а людину: від Федорова до Акпєрова
- 25 лип.
- Читати 5 хв
Дві різні політичні історії. Один спільний інформаційний феномен. Хто і чому пропонує суспільству обговорювати приватне життя політика замість порушених ним питань?
Коли проблемою стає людина
Протягом останнього тижня ми звернули увагу на цікаву тенденцію. На загальноукраїнському рівні після гучних заяв про проблеми в оборонній сфері, державних закупівлях та захисті прикордонних регіонів, зокрема Сумщини, у центрі «особливої» уваги опинився Михайло Федоров. Водночас у Сумах збільшилася «увага» до депутата міської ради Вадима Акпєрова, який публічно порушує питання безпеки та управління обласним центром.
На перший погляд, ці історії не пов'язані між собою. Проте в обох випадках можна помітити схожу особливість інформаційного висвітлення: суспільна дискусія дедалі частіше зміщується із суті порушених питань на особистість того, хто їх порушує. У центрі уваги опиняються не аргументи, рішення чи факти, а біографія та приватне життя людини.
Такий підхід не є новим. У політичній комунікації його описують як зміщення фокусу дискусії з предмета обговорення на самого учасника. У результаті увага аудиторії концентрується не на відповіді на незручні запитання, а на тому, хто їх ставить.
Чи існує між цими історіями прямий зв'язок — без належних доказів стверджувати не можна. Водночас схожість окремих інформаційних прийомів заслуговує на аналіз. Саме тому ми вирішили порівняти ці два кейси й простежити, як змінюється фокус суспільної дискусії — від проблем, про які говорять політики, до самих політиків.
Федоров: від дискусії про реформи до дискусії про особистість
Показовим є приклад висвітлення відставки Михайла Федорова. Дослідження Інституту масової інформації засвідчило, що чотири з п'яти найбільших українських Telegram-каналів — «Труха», Times of Ukraine, Insider UA та «Николаевский Ванёк» — попри різні редакційні підходи сформували для аудиторії схожу інформаційну картину. Причини протестів поступово відходили на другий план, а сам Федоров майже зникав із центру суспільної дискусії.
Замість прямої згадки про його відставку канали використовували нейтральні формулювання на кшталт «урядові зміни в Міноборони», майже не цитували самого екс міністра, обмежено висвітлювали перебіг протестів і прояви суспільної незгоди, натомість значну увагу приділяли офіційній позиції влади. Винятком став канал «Лачен пише», який прямо називав причину протестів, публікував заяви Федорова та детально висвітлював реакцію громадськості.
На думку авторів дослідження, попри різні способи подачі, більшість найбільших Telegram-каналів фактично сформували схожий інформаційний порядок денний, у якому ключові причини суспільного невдоволення були відсунуті на другий план.
Паралельно навколо Михайла Федорова дедалі активніше обговорювалися не лише його рішення як посадовця, а й політичний вплив, місце у владній команді та можливі кадрові перспективи.
Зокрема, у матеріалі «Української правди» з посиланням на співрозмовників у політичних колах висловлюється версія, що зростання політичної ваги Федорова могло викликати занепокоєння частини владної команди та стати одним із чинників його відставки. Видання також наводить оцінки своїх джерел щодо внутрішньополітичної боротьби за вплив і кадрові рішення.
Незалежно від того, яка з версій є найближчою до істини, обидва матеріали демонструють спільну особливість. У певний момент центр суспільної уваги почав зміщуватися з реформ, закупівель і проблем оборонної сфери на самого Михайла Федорова, його політичне майбутнє та особисту роль у владній команді.
Інформаційний порядок денний навколо Вадима Акпєрова
Політична конкуренція рідко обмежується боротьбою програм, рішень чи управлінських підходів. Не менш важливою є боротьба за інформаційний порядок денний — за те, які теми обговорює суспільство і що саме формує уявлення про того чи іншого політика.
Саме через таку призму можна розглядати й історію депутата Сумської міськради та лідера «Європейської Солідарності» Вадима Акпєрова.
На виборах міського голови Сум у 2020 році він посів друге місце, поступившись лише досвідченому меру Олександру Лисенку. Відтоді Акпєров залишається одним із найпомітніших опозиційних політиків міста, регулярно критикує рішення міської влади, порушує питання безпеки прикордонної області та ефективності управління громадою.
Такий політичний статус неминуче означає підвищену увагу з боку суспільства, журналістів і політичних опонентів. Проте останнім часом дедалі помітнішою стає дивна тенденція. Якщо раніше в центрі уваги перебували його політичні заяви та діяльність, то сьогодні інформаційний фокус усе частіше зміщується на особисте життя.
Поїздки за кордон, відпочинок, судові процеси, сімейні обставини, фотографії з європейських курортів дедалі частіше стають темами новин. Здебільшого ці матеріали супроводжуються емоційними колажами, які поєднують фотографії політика з кадрами, наприклад, російських ударів по Сумах, формуючи для читача певний емоційний контекст ще до ознайомлення зі змістом публікації. І коли різні інформаційні майданчики тривалий час концентруються на схожих сюжетах і використовують подібні емоційні прийоми, це вже стає предметом окремого медіааналізу.
Безумовно, публічний політик має бути готовим до прискіпливої уваги, а його діяльність — залишатися предметом журналістського контролю. Однак Вадим Акпєров не є посадовою особою виконавчої влади та не отримує заробітної плати за здійснення депутатських повноважень. Він має представницький мандат і говорить за дорученням своїх виборців. Якщо ж інформаційний простір дедалі більше концентрується на приватних історіях політика, закономірно постає ще одне питання: чи не витісняє така увага із суспільної дискусії зміст його політичної позиції та проблем, які він порушує? Адже саме вибір медіа тем для обговорення нерідко визначає, як суспільство сприймає політика не менше, ніж його реальні дії чи заяви.
І якщо це саме так, то хто намагається "збити" політика Акпєрова? І де проходить межа між суспільним інтересом і перенесенням уваги з політичної діяльності на приватне життя людини?
Чи є підстави говорити про інформаційну кампанію?
Чи означає це, що проти Вадима Акпєрова ведеться скоординована інформаційна кампанія?
На підставі лише відкритих джерел зробити такий висновок складно. Для цього потрібні докази координації між інформаційними ресурсами, спільного походження матеріалів або інші підтверджені факти.
Водночас у публічному просторі можна простежити, що окремі медіа регулярно висвітлюють не лише політичну діяльність Вадима Акпєрова, а й аспекти його особистого життя. Серед них — «Суми Пост» та «Панорама».
Обидва видання є учасниками ринку інформаційних послуг із висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування. Відповідно до укладених із Сумською міською радою договорів вони створюють інформаційний контент про діяльність міської влади, зокрема команди виконувача обов'язків міського голови Артема Кобзаря.
Сам по собі факт виконання таких договорів ми не можемо вважати доказом упередженості редакційної політики чи участі медіа в інформаційній кампанії. Однак практика, коли засоби масової інформації одночасно виконують оплачувані інформаційні замовлення органів місцевого самоврядування та висвітлюють діяльність політичних опонентів влади, є предметом суспільного інтересу. Вона потребує максимальної прозорості й відкритої дискусії щодо можливих конфліктів інтересів та стандартів редакційної незалежності.
Вибірковість чи суспільний інтерес?
І тут виникає ще одне запитання — вже до самих медіа. Якщо народні депутати від Сумщини, як і їхні колеги з інших регіонів, можуть дозволити собі відпочинок чи приватні поїздки в той час, коли країна перебуває у стані війни, а прикордонні території щодня зазнають ракетних ударів і атак керованими авіабомбами, то чому настільки прискіплива увага прикута саме до ймовірного відпочинку одного депутата Сумської міської ради?
Чому особисте життя Вадима Акпєрова регулярно стає предметом публікацій, тоді як аналогічні питання щодо інших політиків залишаються поза таким самим рівнем суспільної уваги? Чи пов'язана така вибірковість із його публічною критикою управління містом, безпекової ситуації на Сумщині та діяльності місцевої влади?
Однозначної відповіді на ці запитання відкриті джерела не дають. Однак саме вибірковість інформаційної уваги є одним із критеріїв, який дозволяє аналізувати не лише окремі публікації, а й логіку формування інформаційного порядку денного. Адже не менш важливим за те, що стає новиною, є питання, чому новиною стає саме це.
Історії Михайла Федорова та Вадима Акпєрова різні. Проте обидві демонструють, що в сучасному інформаційному просторі суспільна дискусія може зміщуватися від причин і змісту проблем до особистостей людей, які ці проблеми порушують.
І саме тут виникає головне запитання. Якщо замість обговорення безпеки прикордонного регіону, якості управлінських рішень чи відповідальності влади суспільству дедалі частіше пропонують обговорювати особисте життя політиків, то хто формує такий порядок денний і кому вигідно, щоб у центрі суспільної уваги опинялися особистості, а не проблеми?
Коли система не витримує навантаження й це стає небезпечним
Коментарі