Усі Розбори

Від дитячої фортеці до парковок і поховань. Рифмована сатирична історія про комунальні підприємства, політичну кар'єру та директорські крісла.

Як місто підтримує бізнес під час війни, за якими правилами працює з підприємцями і кому дістаються ресурси громади.

Дві пам’ятки національного значення, кладовище після удару КАБом і погоджений проєкт тимчасового захисту. Ціна його реалізації — 1,4 мільйона гривень. Чому скульптури Круазі досі стоять просто неба?

Благодійний фонд власника великого м'ясопереробного холдингу SMK Group Дениса Парамонова підтвердив початок ремонтно-реставраційних робіт сумської Альтанки на прохання місцевих депутатів.

У Сумах влада не жалкує на себе грошей та під свист КАБів оголошує одну за одною закупівлі послуг з розповсюдження інформації про свою роботу. Ми подивилися, як формується вартість цих закупівель. Для цього пройшли математичний квест однієї з них — і ось що у нас вийшло.

Що змінюється для родини, яка живе ближче до війни, — від можливості виїхати й знайти роботу до освіти, медицини та ризику бідності.

У Сумах не поспішають із новим тарифом для маршруток. Але схоже, що й маршрутне лобі не дуже цим переймається, бо вже дивиться на більш перспективний ресурс.

У Сумах, де кожне робоче місце — ще одна причина залишатися, непрозорість бюджетних рішень коштує дорожче за сам тендер. Вона створює підозри там, де мала б бути чесна конкуренція.

Ще ніби вчора місцева влада вишикувалася з квітами біля пам’ятника головному меценату міста — з нагоди Дня Сум. А вже сьогодні ці квіти варто нести до могил юнаків, які загинули від ворожого обстрілу в центрі міста. Це реалії життя фронтової громади, де влада за роки повномасштабної війни так і не визначилася, як їй діяти — по-мирному чи по-воєнному. І не визначиться, доки не поставить інтереси громади вище за власні політичні перспективи.

До Дня міста «Сумський полігон» проїхався Сумами тролейбусом — повз те, що залишили місту Кондратьєв, Харитоненки, Лушпа, Єпіфанов, Мінаєв і Лисенко. Щоб зрозуміти, що Суми перестають створювати образ і починають облаштовувати територію...

Українська владна традиція часом дивовижно точно вкладається у стару формулу: нагородження непричетних і покарання невинних. Особливо якщо згадати, кого і за що держава вже нагороджувала на Сумщині після початку повномасштабного вторгнення.

Сумська міськрада сама готує інформаційні матеріали. Сама визначає, де вони мають з'явитися. А приватне ТОВ «Суми Медіа» отримує бюджетні гроші за те, щоб забезпечити їхнє поширення через визначені інформаційні ресурси. «Сумський полігон» вирішив з'ясувати, навіщо місту такий посередник. І виявив історію компанії з часів Юрія Чмиря, нинішні зв'язки з оточенням народного депутата Михайла Ананченка, перетини між майданчиками та цікаву арифметику бюджетних контрактів.

За даними відкритих державних реєстрів, ТОВ «Телерадіокомпанія "Відікон"», яку повністю контролює колишній голова Сумської облдержадміністрації Володимир Щербань, останніми роками стала найбільшим отримувачем бюджетних коштів серед місцевих медіа Сумської області. Основними замовниками компанії є органи державної влади, місцевого самоврядування та комунальні установи, які оплачують висвітлення своєї діяльності коштом платників податків на телебаченні.

Перший робочий візит нового Прем'єр-міністра на Сумщину приніс конкретне рішення — 70 млн грн на продовження облаштування антидронового захисту. Однак виникає закономірне питання: чи відповідає масштаб допомоги масштабу загроз?

Після майже 40 хвилин розмови виконувач обов'язків міського голови. Чи отримали люди відповіді на ключові питання: коли і як відбуватиметься евакуація, що чекати батькам, хто ухвалює рішення у разі погіршення ситуації та на що можуть розраховувати люди?на ключові питання сумчан: коли і як відбуватиметься евакуація, що чекати батькам, хто ухвалює рішення у разі погіршення ситуації та на що можуть розраховувати люди.

Дві різні політичні історії. Один спільний інформаційний феномен. Хто і чому пропонує суспільству обговорювати приватне життя політика замість порушених ним питань?

Фігуранти «плівок Міндіча» могли використовувати сумський завод для перепродажу деталей «Енергоатому» через приватну компанію

Повномасштабна війна створила для місцевої влади те, чого вона навряд чи могла б отримати за мирних обставин, — майже безмежний кредит суспільної довіри. Люди заплющували очі навіть на зарплати окремих посадовців, які сягали близько ста тисяч гривень на місяць. Приймали й необхідність паралельно утримувати міську військову адміністрацію. Не тому, що вважали це справедливим. А тому, що в умовах війни були готові платити за результат — за місто, яке мало стати більш захищеним.

Криміналізацію державних інституцій зазвичай шукають у владних кабінетах. Але її витоки можуть бути значно давнішими — у дворах, районах і середовищі, де формується майбутня еліта. Саме тому історія сумських районів — це не лише спогади про дев'яності. Це історія про те, звідки приходять люди, які сьогодні керують містом, державними інституціями та ухвалюють рішення.

Міністр оборони сказав те, на що до нього не наважувався ніхто: системи захисту неба Сум фактично не існує.